Колоректальний рак замикає трійку найпоширеніших онкозахворювань у чоловіків та жінок. Чому він настільки поширений, як його вчасно діагностувати і чи реально попередити редакція журналу MEDplus запитала в одного з провідних спеціалістів країни з лікування колоректального раку – Андрія Петровича Безносенка.

Андрій Петрович Безносенко – завідувач науково-дослідного відділення пухлин органів черевної порожнини Національного інституту раку, кандидат медичних наук, заслужений лікар України, національний представник Європейської асоціації колопроктологів (ESCP), експерт МОЗ України з напрямку «Онкологія». 

• Чому рак кишківника займає одну з «лідируючих» позицій серед усіх злоякісних новоутворень?
  

Причин безліч, я хочу виділити наступні:

1. Харчування та малорухливий спосіб життя.
Всесвітня організація охорони здоров'я визнала неправильне харчування фактором ризику виникнення не лише колоректального раку, а й раку шлунку, грудної та підшлункової залози. Тобто споживання у великих кількостях швидких вуглеводів, тваринних білків і так далі – впливає на ймовірність захворіти на рак.

Так само незбалансоване харчування в комплексі з малорухливим способом життя може спровокувати ожиріння, що теж є фактором ризику. Тобто різні шкідливі звички акумулятивно можуть суттєво збільшити ймовірність захворіти на колоректальний рак. 

2. Відсутність належної профілактики.
Колоректальний рак на перших стадіях ніяк не проявляється, однак його можна виявити на перших чи навіть передракових стадіях. Людям після 45-років обов'язково раз в 10 років потрібно проходити колоноскопію, навіть якщо нічого не турбує. 

На перших стадіях рак ніяк не проявляється, і це є основною проблемою пізнього виявлення і відповідно результативності лікування. У нас люди звикли йти до лікаря, коли щось болить, а якщо болить, то значить «болезнь», в больницу значит нужно идти». В українській мові немає слова «болезнь», є слово «хвороба». Тому пам’ятайте, що захворювання проявляються не тільки болем, а й іншими проявами: 

• загальне нездужання;
• слабкість;
• втомлюваність;
• немотивоване схуднення;
• дискомфорт;
• кров чи слиз в калі;
• покашлювання чи похаркування. 

Оці неспецифічні симптоми і є першими ознаками онкологічних захворювань. А коли вже болить чи пальпується пухлина через живіт, то це вже, на жаль, пізнє звернення. І шанси на швидке безболісне одужання значно зменшуються. 

«Колоректальний рак на перших стадіях ніяк не проявляється, однак його можна виявити на перших чи навіть передракових стадіях»

• А стрес впливає на виникнення колоректального раку?

Достовірних даних, що стрес впливає на розвиток будь-якого виду раку немає.  Точно відомо, що стрес впливає на розвиток серцево-судинних хвороб серця: інфаркти, інсульти, тощо.

• Які методи діагностики колоректального раку є найбільш точними?

В Україні доступні абсолютно всі методи діагностики колоректального раку на всіх стадіях. В першу чергу, це колоноскопія – ендоскопічне дослідження товстої кишки. Зараз колоноскопія все частіше проводиться під наркозом. Процедура доволі специфічна, однак саме під час неї можна виявити передракові стани у формі поліпів. Більш того, лікар прямо під час процедури може взяти біопсію або взагалі видалити поліп. Біопсія потрібна, щоб подивитися на утворення під мікроскопом та визначити тактику лікування.  

Я наголошую, що це обов'язковий метод діагностики раку кишківника чи передракових захворювань! Навіть, якщо нічого не турбує, колоноскопія рекомендована пацієнтам після 45-ти років раз на 10 років. Пацієнтам, які мають скарги на роботу кишківника чи у яких батьки хворіли на рак, діагностику потрібно розпочинати з 40-ка років і робити раз на п'ять років. 

Другий важливий метод діагностики – комп'ютерна томографія. Вона потрібна, якщо у пацієнта є підозра на рак або вже встановлений діагноз «рак», то так ми виявляємо віддалені метастази. Наприклад, якщо пухлина є в печінці, легенях, в кістках або очеревині –  КТ допомагає виявити місцеве поширення первинної пухлини.

Магнітно-резонансна томографія робиться при раку прямої кишки для оцінки зовнішнього розповсюдження, бо це специфічний в хірургії рак прямої кишки, і в такому випадку ми більш ретельно проводимо дослідження первинної пухлини.

Додатково, звісно ж, робимо загальний аналіз крові і загальні обстеження, щоб виявити якісь супутні патології: цукровий діабет, ішемічну хворобу серця тощо.

Головне, що мають пам'ятати всі – приходьте хоча б раз на рік до сімейного лікаря, проходьте профілактичні огляди. Якщо щось не так – вони відразу скерують вас у потрібне місце. Всі ці обстеження можна пройти безкоштовно за електронним направленням. 

«Головне, що мають пам'ятати всі – приходьте хоча б раз на рік до сімейного лікаря, проходьте профілактичні огляди»

• Як лікують колоректальний рак?

В Україні доступні всі можливі методи лікування колоректального раку: хіміотерапія, хірургія, таргетна терапія і т. д. Вибір методу залежить від стадії захворювання. Якщо пацієнт починає лікування на першій чи другій стадії раку – п'ятирічна виживаність сягає понад 95%, тобто після лікування вони мають досить якісний рівень життя. 

Якщо говорити про 4-ту стадію, то ситуація кардинально відрізняється: дослідження показують, що кожен п'ятий пацієнт з метастатичними формами раку, який безпосередньо постійно лікується хіміо- та променевою терапіями, проживає 8 років. Це дуже тривалий період, бо ще 10-15 років назад пацієнтів з 4-ю стадією раку навіть не починали лікувати лікарі-онкологи. Зараз парадигма лікування змінюється: ми переводимо онкологію у хронічну хворобу, як, наприклад, цукровий діабет. 

• Поділіться історією лікування, яка вам найбільше запам'яталася?

Нам доводилося лікувати колоректальний рак у 13-річного пацієнта. На жаль, у дітей він теж зустрічається. А Національний інститут раку такий заклад, куди приїжджають з усієї країни важкі пацієнти, тому важко виділити якусь одну історію. А от побачити рак у підлітка – рідкість, так як ми працюємо загалом з дорослими. Потрібно розуміти, що всі види раку – генетичні мутації. У цього підлітка не був спадковий анамнез і зрозуміло, що за 13 років життя фактори ризику ще не вплинули, відбулася поломка в генах. Чому вона сталася саме в цієї дитини – невідомо. 

Найстарішому пацієнтові, якого я оперував було понад 95-років. Жінка дуже хотіла жити і була мотивована робити операцію, такі випадки непоодинокі.

Буває, що ми оперуємо пацієнтів після того, як їм відмовили в лікуванні в інших закладах, через те, що в них начебто проросла пухлина і її неможливо видалити. Ми робимо додаткову діагностику і виявляється, що все можливо. На жаль, не всі пацієнти проходять повторне обстеження у інших лікарів, я рекомендую це робити.

«На жаль, не всі пацієнти проходять повторне обстеження у інших лікарів, я рекомендую це робити»

• Що має знати пацієнт після лікування колоректального раку? 

Кожна стадія має свої рекомендації після лікування, в залежності від результатів лікування. Якщо ми говоримо про 4-ту стадію, то пацієнт пожиттєво продовжує лікування. Навіть у ремісії пацієнти перебувають під інтенсивним наглядом лікарів-онкологів. 

Якщо ми говоримо про початкові стадії – першу, другу та третю, то пацієнт отримує лікування згідно стандартів: хірургія, хіміотерапія, інколи променева терапія. І коли є визначений факт відсутності пухлинної тканини, ми умовно називаємо це «ремісією», і розписуємо в залежності від стадії інтенсивність пожиттєвого спостереження. Чому? Тому що, чим вище стадія, тим вище ризик повернення захворювання. При першій стадії цей ризик мінімальний, при третій – максимальний. Тому кожні 3 місяці ми зустрічаємось з такими пацієнтами.

• Якою ви бачите оптимальну структуру профілактики, діагностики і лікування колоректального раку і онкології взагалі? 

Нині пацієнти не приходять зі скаргами зразу до онколога, вони приходять до сімейного лікаря, гастроентеролога, гінеколога, травматолога, бо щось болить. Ті спеціалісти проводять діагностику і виявляють там підозру на злоякісний процес. І тільки після цього онколог вже ставить діагноз. 

Під час хвилі COVID-19 люди активно робили КТ органів грудної порожнини легенів і виявляли начальні (початкові), безсимптомні форми раку легенів. Вийшов позитивний синдром рикошету. Зазвичай, 99,9% пацієнтів до нас скеровують вже лікарі первинної, вторинної ланки чи діагностичної служби.

Щоб колоректальний рак виявляли на ранніх стадіях потрібно лише одне – пацієнти мають навчитися вчасно ходити до лікарів. Розумію, що колоноскопія не дуже приємна процедура, але лише вона може уберегти від розвитку раку. Тому потрібно проводити соціальні акції, інформування населення всіма можливими методами.

До мого кабінету приходять щоденно пацієнти зі словами:  «Ми жодного разу не були у лікарів, але у нас чомусь рак. Чому? Мені 60 років, жодного разу в лікарні не лишалася!». Така тенденція погана, бо медицина, це не тільки турбота про хвороби, це, найперше, турбота про здоров’я.

«Медицина, це не тільки турбота про хвороби, це турбота про здоров’я»

*Матеріал статті опубліковано з дозволу редакції MEDplus.