Погіршення слуху у дорослих найчастіше розвивається поступово і довго може залишатися непоміченим. Через відсутність болю та адаптацію до змін люди нерідко звертаються до лікаря вже тоді, коли порушення стають стійкими, а можливості повного відновлення обмежені.

Понад 1,5 мільярда людей у світі мають ті чи інші проблеми зі слухом, а близько 430 мільйонів потребують медичної або технічної реабілітації. До 2050 року ця цифра може перевищити 700 мільйонів — свідчать дані Всесвітньої організації охорони здоров’я. В Україні ж понад 2 мільйони людей живуть із порушеннями слуху, згідно з показниками МОЗ за 2022 рік. Проте сьогодні в умовах війни ризики додатково зростають з кожним днем. Попри відсутність оновленої статистики, лікарі відзначають, що зниження слуху дедалі частіше фіксують у людей молодого та працездатного віку.

Хто перебуває в групі ризику та як своєчасно розпізнати проблему — розбираємося в матеріалі.

Різниця між порушенням та втратою слуху

Погіршення слуху не завжди означає постійну втрату. Іноді воно тимчасове — після інфекцій, перевтоми або гучного шуму, які поступово проходять. Але якщо зміни тривають довго і наростають, це вже хронічне порушення, яке потребує уваги. Втрата слуху діагностується вже тоді, коли людина не чує слабкі звуки обома вухами.

Легке зниження слуху робить складними розуміння мови в шумі та сприйняття тихих або високих звуків. При помірному доводиться підвищувати гучність телефону чи телевізора і часто перепитувати співрозмовників. Виражене порушення означає, що чути можна тільки зблизька, а глибоке — майже повну втрату здатності сприймати звуки без спеціальних апаратів.

Вікові зміни слуху: пресбіакузис як фізіологічний процес

Однією з найпоширеніших причин зниження слуху у дорослих є пресбіакузис — вікове погіршення слуху, пов’язане з природним старінням слухового апарату.

Цей процес включає:

• поступову втрату чутливих клітин внутрішнього вуха;
• порушення кровопостачання слухового нерва;
• зниження здатності мозку обробляти звукову інформацію.

Клінічно пресбіакузис проявляється зниженням розбірливості мовлення, особливо в шумному середовищі, труднощами сприйняття високих частот, а також таким симптомом, як тинітус — постійний дзвін або гул у вухах.

Патологічні причини порушення слуху

Погіршення слуху у дорослих не завжди є наслідком вікових змін. Часто його спричиняють захворювання, що уражають слуховий нерв і внутрішнє вухо. Гострі та хронічні запалення, ускладнення після інфекцій, порушення кровообігу можуть знижувати чіткість сприйняття звуків і ускладнювати розуміння мови, особливо в шумному середовищі.

Важливу роль відіграють і зовнішні чинники. Тривалий гучний шум, травми голови або вуха пошкоджують чутливі клітини внутрішнього вуха, які не відновлюються. В умовах війни ризики зростають: вибухи, стрілянина, сигнали тривоги здатні спричинити акустичну травму, раптову втрату слуху або стійкий шум у вухах. Хронічний стрес при таких умовах додатково погіршує стан і ускладнює відновлення.

Негативно впливати на слух можуть і деякі препарати з ототоксичною дією. Спадкова схильність, метаболічні та аутоімунні порушення підвищують вразливість внутрішнього вуха. Тому зниження слуху інколи розвивається поступово навіть без очевидних травм чи надмірного шумового навантаження.

Діагностика слуху 

При підозрі на порушення слуху ключовим є об’єктивне обстеження в ЛОРа чи сурдолога. Основний метод — аудіометрія, під час якої визначають, які звуки людина чує на різних частотах. Результат фіксується у вигляді аудіограми, що дозволяє оцінити ступінь і тип зниження слуху.

Додатково застосовують імпедансометрію, яка допомагає перевірити стан середнього вуха та виключити запальні процеси або певні механічні причини.

Якщо пацієнт скаржиться, що пропав слух в одному вусі, обстеження проводять окремо для кожного вуха. Раптове одностороннє зниження слуху потребує негайної консультації спеціаліста.

Результати діагностики визначають подальшу тактику — лікування, спостереження або підбір засобів слухової реабілітації. Підхід до лікування залежить від причини та ступеня змін. Саме тому після діагностики лікар визначає, чи можна відновити слух медикаментозно, чи йдеться про стійку втрату слуху, яка потребує особливої уваги.

Сучасні функції апаратів для відновлення слуху 

Слухові апарати сьогодні значно відрізняються від тих, які були ще кілька років тому. Більшість сучасних моделей працюють на основі алгоритмів штучного інтелекту: вони зменшують фоновий шум і підсилюють мовлення, тому в транспорті чи людному місці легше розчути співрозмовника. Спрямовані мікрофони «вловлюють» голос перед вами, а система автоматично підлаштовується до різних умов — від тихої кімнати до гамірної вулиці.

Багато пристроїв підключаються через Bluetooth до смартфона, телевізора або комп’ютера, а керувати налаштуваннями можна через мобільний застосунок. Окремі функції підсилюють тиху мову в спокійному середовищі, щоб не доводилося постійно перепитувати.

Водночас важливо розуміти: жоден апарат не повертає слух повністю, а лише компенсує його втрату. Адже слух — це не тільки робота вуха, а й робота мозку. Після тривалого зниження людині потрібен час на адаптацію та слухову реабілітацію. Саме поєднання правильно підібраного пристрою й підтримки фахівця допомагає досягти відчутного результату.

Профілактика погіршення слуху 

Значна частина випадків втрати слуху є передбачуваною та запобіжною. Це підтверджують дані провідних міжнародних експертів: до 50% випадків можна уникнути шляхом організації безпечного звучання, контролю шумового навантаження, захисту слуху на робочому місці та свідомого використання медикаментів.

Редакція MED+ поспілкувалисась з аудіологом і слухопротезистом Cor-Sound Вадимом Шевченком, він дав декілька застережень з профілактики погіршення слуху:

• Тривалий шум понад 85 дБ: виробництво, концерти, навушники на максимальній гучності — такі чинники поступово пошкоджують рецептори внутрішнього вуха, клітини яких не відновлюються. Тому важливо: обовʼязково користуватися берушами або захисними навушниками та не слухати музику в навушниках на повній гучності. Також варто робити «паузи тиші» — тобто 12-24 годин без надмірних звуків після шуму, щоб дати слуху відновитись та відпочити.

• Деякі препарати мають ототоксичну дію, тобто можуть негативно впливати на слух. Тому приймати їх слід лише за призначенням лікаря та з контролем стану.
• Артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, порушення кровообігу впливають і на слуховий нерв. Стабільний тиск і контроль рівня цукру — це також профілактика втрати слуху.
• Після 50 років варто перевіряти слух раз на 1–2 роки, навіть якщо немає скарг. А якщо з’явився тинітус, складно розібрати мову або раптово пропав слух в одному вусі — обстеження потрібне негайно.

Профілактика не гарантує, що віковий пресбіакузис не розвинеться зовсім, але вона дозволяє зменшити ризики та не пропустити момент, коли допомога буде максимально ефективною.

Головне правило просте: слух — це ресурс, який легко втратити і складно відновити, а деколи і неможливо. Тому краще берегти його завчасно, ніж лікувати наслідки.