Хіміоемболізація – це малоінвазивний метод лікування раку. Він був створений у 1970 році з метою допомоги пацієнтам з раком печінки та іншими видами онкології, які не піддаються лікуванню класичними методами. Тобто хіміоемболізація здатна робити неоперабельні пухлини операбельними. В Україні цей метод з’явився в 1990-х роках, однак широкого розповсюдження все ще не набув. В чому ж особливості хіміоемболізації, кому саме він показаний, і як зробити так, щоб метод став більш доступний – розповів редакції журналу MEDplus один з провідних спеціалістів країни – Кондратюк Вадим Анатолійович. Він є доктором медичних наук, старшим науковим співробітником Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова.

• Що таке хіміоемболізація?

Трансартеріальна хіміоемболізація – ендоваскулярна методика закупорки артерій, які живлять пухлину, спеціальним матеріалом з протипухлинним препаратом. Поєднує лікувальні ефекти емболізації і регіонарної хіміотерапії: знекровлення пухлини в поєднанні з локальним її насиченням хіміопрепаратом.

Методика показана при лікуванні гіперваскулярних пухлин, коли кровотік в пухлині більший, ніж в здоровій тканині поруч. Найчастіше застосовується для лікування пухлин печінки, зокрема найбільш поширеної патології – гепатоцелюлярного раку. 

Залежно від застосовуваного емболізуючого матеріалу, хіміоемболізація підрозділяється на дві методики:

– Звичайна ТАХЕ (conventional TACE, c-TACE).
Хіміопрепарат змішується з масляною контрастною речовиною (ліпіодолом) до досягнення суспензії з наступним повільним введенням через катетер в цільову артеріальну гілку. В результаті масляні частинки застряють в розширених артеріях пухлини, припиняючи по ним кровотік, а хіміопрепарат вивільняється та впливає на пухлинні клітини.

– ТАХЕ навантажуваними мікросферами (Drug-Eluting Beads TACE, DEB-TACE). Хіміопрепарат змішується зі спеціальними сферами розміром близько 100 мікрон. Протягом 30-60 хвилин сфери поглинають препарат (навантажуються). Навантажені сфери через мікрокатетер вводять в цільову артерію, потоком крові вони розносяться всередину пухлинного вогнища і, закупоривши артерії, починають поступово вивільняти навантажений хіміопрепарат (елютувати). Вивільнений препарат потрапляє в навколишні тканини і викликає некроз пухлинних клітин.

• В чому різниця між хіміоемболізацією та звичайною хіміотерапією?

Системна хіміотерапія – це введення протипухлинних препаратів системно, внутрішньовенно. При такому типі введення хіміопрепарат розподіляється рівномірно по всьому тілу.

Є різновидність хіміотерапії під назвою регіонарна. При цьому протипухлинні препарати вводяться через катетер безпосередньо в артерію, що живить пухлину. При цьому вдається досягти набагато вищої концентрації препарату саме в цільовій зоні. Але в будь-якому випадку препарат проходить пухлину наскрізь.

Хіміоемболізація ж поєднує емболізацію судин пухлини з насиченням хіміопрепаратом – в цьому випадку більша частина препаратів зостається в пухлині і діє пролонговано.

Зазначу, що хіміоемболізація, як і будь-який інший метод лікування пухлин, є, власне, етапом комплексного лікування, сполучається з будь-яким іншим лікувальним методом.

• Чи можете виділити якийсь окремий випадок з вашої практики?

Кожен випадок унікальний. Наприклад, до нас був направлений пацієнт з великою за об’ємом пухлиною печінки, якого хірурги визнали неоперабельним. Після 2 курсів хіміоемболізації пухлина значно зменшилась, в подальшому пацієнту зробили емболізацію гілок воротної вени, в результаті чого печінковий залишок збільшився настільки, що пацієнта визнали операбельним.

• Чи можна оцінити ефективність хіміоемболізації в цифрах?

Власний досвід мало чим відрізняється від загальносвітового. Не можна говорити про ефективність хіміоемболізації як окремого методу, оскільки вона часто комбінується з іншими. Однак, можна зазначити, що комбінація хіміоемболізації з радіочастотною абляцією дозволяє значно зменшити або повністю знищити пухлину майже в 100%.

«Комбінація хіміоемболізації з радіочастотною абляцією дозволяє значно зменшити або повністю знищити пухлину майже в 100%»

• Лікарі яких спеціальностей найчастіше направляють пацієнтів до інтервенційних спеціалістів на хіміоеболізацію?

Найчастіше пацієнти звертаються до нас за направленням від хірургів-онкологів, оскільки саме радикальна резекція печінки найефективніший метод лікування злоякісних пухлин. Первинно пацієнта має оглянути саме хірург, щоби визначити операбельність пухлини. Якщо пухлина операбельна, обов’язково треба робити операцію. Якщо радикальна операція не підходить пацієнту – рекомендуються різні види паліативного лікування, в тому числі і хіміоемболізація. Іноді пацієнти приходять до нас від гастроентерологів, гепатологів, інфекціоністів – тобто спеціалістів, які доглядають пацієнтів з цирозом печінки, оскільки гепатоцелюлярна карцинома найчастіше виникає при цирозі. Але усі такі пацієнти спочатку відправляються до хірурга, щоби визначити операбельність. Неодноразово були випадки, коли неоперабельний з погляду регіональних хірургів пацієнт визнавався нашими хірургами операбельним.

 

«Саме радикальна резекція печінки найефективніший метод лікування злоякісних пухлин»

• Як можна популяризувати метод хіміоемболізації в Україні?

Судячи з великої кількості публікацій з усіх куточків світу, хіміоемболізація використовується досить часто з тенденцією до збільшення. В Україні хіміоемболізація застосовується з середини 90-х років, за цей час проліковано багато хворих. Відносно невелика кількість пацієнтів пов’язана з відсутністю будь-яких державних програм, пацієнтам доводиться купувати всі розхідні матеріали, що не кожен може собі дозволити. Крім того, не всі спеціалісти, що спостерігають таких хворих в регіонах, обізнані з наявністю такої методики, показаннями та протипоказами.

Щоби популяризувати методику, треба більше розповідати про неї потенційним пацієнтам. Тобто, зробити так, щоб люди самі знали куди звертатися. З лікарями також однозначно потрібно проводити інформаційну роботу.

 

• Як взагалі пацієнти ставляться до даного методу лікування?

Пацієнти ставляться до методики переважно позитивно, особливо коли людині правдиво розповісти про всі нюанси методики, щоби з одного боку не було марних сподівань на повне та негайне вилікування, а з іншого боку – тотальної невіри в ефективність. Я завжди порівнюю злоякісну неоперабельну пухлину з будь-яким хронічним захворюванням, наприклад діабетом. Якщо приймаєш інсулін, можеш прожити довго, перестанеш приймати – помреш. Так само пухлина – лікуєш – живеш довго, не лікуєш – одержиш фатальне розповсюдження пухлини. Особливо це стосується регіонів, де цілком операбельного пацієнта іноді відправляють додому з ярликом «безнадійний».

Основний міф – це те, що таку методику у нас не застосовують або виконують погано. Насправді наша техніка виконання хіміоемболізації не відрізняється від загальноприйнятої в усьому світі – та ж техніка, те ж устаткування, ті ж препарати.

• Якою має бути найоптимальніша схема руху пацієнта для своєчасної і ефективної діагностики та лікування раку?

Необхідно навчити людей проходити регулярні профогляди з метою виявлення раку на ранніх стадіях. Особливо це стосується пацієнтів з цирозом печінки – робити УЗД потрібно кожні декілька місяців. При виявленні пухлини або підозри на неї пацієнта має оглянути хірург-онколог, бажано в спеціалізованих центрах задля повного обстеження та визначення показань до операції. Якщо операція не показана, на допомогу приходять паліативні методи лікування, одним з яких і є хіміоемболізація.

*Матеріал статті опубліковано з дозволу редакції MEDplus.