Заміна серцевих клапанів практично в 100% випадків продовжує життя пацієнтів. На рахунку Віктора Миколайовича Клюзка сотні врятованих пацієнтів з патологіями серцевих клапанів. Він є лікарем-кардіохірургом, заслуженим лікарем України, кандидатом медичних наук, завідувачем відділення кардіохірургії Олександрівської клінічної лікарні м. Києва та членом європейської асоціації кардіоторакальних хірургів ( EACTS). Він одним із перших в Україні почав імплантувати біологічні клапани серця, а деякі клапани від американської корпорації Medtronic і сьогодні встановлює лише він. Чому спеціаліст обирає для своїх пацієнтів саме біологічні клапани, в чому їхні особливості та який клапан лікар обрав для лікування свого батька –  читайте у матеріалі:

- Вікторе Миколайовичу, за яким принципом ви впроваджуєте інновації у своїй практиці?

Все дуже просто: або ти авантюрист в позитивному розумінні, або ні. Є люди експериментатори, які хочуть щось змінити. А є люди, яким більше подобається робити речі, які вже зрозумілі. Це і непогано, і не добре. По суті, так і має бути.

На мою думку, важливо не боятися робити перший крок. Так, наприклад, довгий час я лікував серця, імплантуючи механічні клапани. Водночас закордонні колеги досить широко у своїй практиці застосовували біологічні клапани серця. Я почав запитувати: «чому в Україні біологічні клапани, так би мовити, непопулярні?». Багато читав, дивився, аналізував, і зрозумів що варто спробувати теж. Бо для пацієнтів ці клапани кращі в тому, що після операції їм непотрібно на постійній основі пити ліки.

Я активно займаюся спортом, тому в мене багато друзів спортсменів, і мені було цікаво — як же після заміни клапана серця такі люди зможуть продовжувати займатися спортом. А от з біологічним клапаном можливо повністю жити звичайним життям.

Доволі швидко я освоїв техніку імплантації біологічних клапанів. Зараз в основному імплантую лише їх: за рік я ставлю приблизно 130 клапанів, з них близько 90% – біологічні.

– Пам'ятаєте першу імплантацію біологічного клапана?

Скажу чесно, я дуже хвилювався. Їх складніше ставити, ніж механічні. Це більша відповідальність. А потім, коли побачив перші результати, то зрозумів, що це все недаремно.

Показовий момент: під час війни, пацієнти яким я ставив біологічні клапани, пішли на захист Києва. Я з ними спілкувався телефоном і говорив, що ви не приймаєте ніяких ліків, можете не хвилюватися. Я знав, що все буде добре. Якби в пацієнта був механічний клапан, то там треба більший контроль. Вищий ризик кровотечі у випадку поранення. 

Ще один момент: під час бойових дій на Київщині, Чернігівщині в багатьох аптеках не було «Варфарину». Цей препарат необхідно приймати пацієнтам з механічними клапанами серця для розрідження крові. Тому ці пацієнти стали дуже залежними від ситуації. А пацієнти з імплантованими біологічними клапанами не відчули нічого.

- Як правильно обрати клапан для пацієнта? 

Є спеціальні рекомендації. Аортальні біологічні клапани ставлять старшим 60 років, а мітральні – старшим 65 років. От, наприклад, моєму батькові потрібно було замінити мітральний клапан, і я обрав біологічний.

Операція була потрібна, бо він, на жаль, як часто це роблять батьки, не дотримувався рекомендацій: у нього був високий тиск, він не пив ліки, і через гіпертонічну кризу в нього відірвались хорди на мітральному клапані й виникла виражена мітральна недостатність.

Це була найскладніша операція у моєму житті. Під час неї я відчув весь спектр страшних емоцій. Найскладніше було підійти до столу, але потім швидко все зробив. Це така безмежна відповідальність, операція всього життя. Бо він мене виростив, виховав і хотілося дати йому гідний зворотний зв'язок. На той момент йому було 69 років, зараз він приймає лише аспірин і добре себе почуває.

- Ви першим в Україні імплантували клапан Mosaic. Чому обрали саме його?

Медицина показник того, наскільки розвинута країна. Я перепробував всі моделі серцевих клапанів, які існують у світі. Різних фірм. Американські клапани від Medtronic – найтехнологічніші та мають більше переваг для пацієнтів.

Чим особливо мені сподобався клапан Mosaiс? Дуже зручний для установки: невисокий, компактний, м'який. Mosaic еластичний і добре переносить навантаження, тобто більш довговічний.

Є ще новий клапан у Medtronic – Avalus, я перший і поки єдиний в Україні, хто їх імплантує. Він більш покращений, бо в нього стійки в тричі вужчі. Іноді під час операції стійки клапана можуть перекривати коронарні судини, це дуже ювелірна робота – чітко виставити клапан за розміром і по проєкції до коронарних артерій. З Avalus це досить легко зробити.

Недавно був пацієнт з рідкісним генетичним захворюванням, йому не можна приймати «Варфарин», ми могли поставити йому лише біологічний клапан. Тобто у людей з деякими хворобами, навіть альтернативи немає, біологічний клапан – єдиний спосіб продовжити життя. 

- Що ви можете порадити пацієнтам? Як зберегти здоров'я серця в умовах війни?

Зараз дуже важливо не панікувати. От уявіть, якби хірург панікував під час операції – це ж біда. Так само і зараз із ситуацією в країні. Нині кожен має спокійно робити свою роботу якісно, і все буде добре!

Не відкладати лікування на потім. Якщо відчуваєте проблеми зі здоров'ям серця – відразу звертайтеся до спеціалістів. На прикладі відділення нашої лікарні можу сказати, що медицина, і кардіохірургія зокрема, зараз дуже доступні. Ми співпрацюємо з НСЗУ, тому пацієнт з будь-якого куточка України може у нас прооперуватися. Люди частіше за все приходять за рекомендацією знайомих, знаходять нас через інтернет чи за направленням з поліклінік. Є спеціальні програми, за яких біологічні клапани ми імплантуємо безкоштовно. 

Навіть під час бойових дій в Київській області наша лікарня працювала. Коли все починалося, як керівник підрозділу, я розумів, що на мені велика відповідальність і потрібно ухвалювати рішення. У відділенні були важкі пацієнти. Наприклад, у нас була пацієнтка, яка поступила до нас з іншого відділення в тяжкому стані, ми її взяли на заміну аортального клапана, пластику мітрального клапана, шунтування і процедуру MAZE. Тому я всіх зібрав і запропонував лишитися, більшість погодилися, частина поїхали вивозити дітей в безпечне місце.

Ми прожили в лікарні 32 дні. Перший тиждень ми просто підтримували пацієнтів, а потім уже почали оперувати. Зокрема, вперше самостійно без фізичної присутності прокторів робили імплантацію механічного серця. Проктори були на зв'язку, все пройшло успішно.

Був пацієнт, який отримав серцевий напад під час виїзду з окупованої Чернігівської області. Це сталося в момент, коли танк навів на нього дуло. Чоловік відчув біль в серці, але зміг дібратися до Києва, тут уже йому стало зле. Ми зробили йому коронографію, побачили багатосудинне ураження. Ми прооперували його в день народження. Отакий вийшов подвійний день народження.

- Дайте рекомендації колегам-початківцям? 

Шукайте своє справжнє покликання і багато працюйте в цьому напрямку.
Я з другого курсу медичного університету ходив у відділення хірургії, асистував там. Практично жив у лікарні, і хірурги дозволили мені зробити першу операцію.

Активно шукав себе: пробував працювати і в гінекології, і в травматології, а вже на четвертому курсі потрапив у кардіохірургію і зрозумів, що це моє. Три роки я просто приходив, коли була можливість мене брали на операції. А потім уже зміг там влаштуватися на роботу.

Медицина має бути покликанням. Це дуже складно і відповідально. Найперше, це відповідальність перед собою. Потрібно завжди бути в тонусі, щоб не вигоріти.

Особливо важко пробувати щось нове. Одна справа коли є готова система, а інша –  починати все з нуля. Але я переконаний, що якщо відчуваєш, що можеш –  то варто пробувати.